Принадністю весняного квіточки,
Що не вільно проситися в букет,
Розцвіла в мами з татом донька,
І вже доньці 18 років.
І вже батьки з переляку,
Хоч справи не так-то й погані,
Коль по цій панночці в окрузі
Ночами зітхають женихи.
Тільки дай-то бог, як кажуть,
Їй удачі в тому напевно
Якщо вже не казкового принца,
Так і ... НЕ Івана-дурня.